Методика

«Розвиток фізичних якостей учнів старшого шкільного віку (юнаки)».

Під руховими (фізичними) якостями розуміють якісні особливості рухової дії: силу, швидкість, витривалість, спритність і рухливість в суглобах.

Обидва терміни - «рухові» і «фізичні» якості - правомірні в науці про фізичне виховання, так як акцентують увагу на дії різних механізмів, що визначають ці якісні особливості. З точки зору зв'язку з центрально-нервовими регуляторними процесами управління рухами вживають термін «рухові якості». Якщо ж слід виділити біомеханічну характеристику рухів, використовують термін «фізичні якості». Нарешті, розглядаючи якісні особливості рухової дії з позицій фізіологічного та психологічного регулювання (прояв волі людини), вживається третій термін - «психомоторні якості».

Сила і методика її розвитку.

Під силою людини розуміють здатність долати зовнішній опір або протидіяти зовнішнім силам. У першому випадку людина прагне надати прискорення нерухомого об'єкту (спортивного снаряду - при метаннях, власного тіла - при стрибках і гімнастичних вправах), у другому, навпаки, прагне зберегти у вихідному положенні тіло або його частини при дії сил, що порушують статику. Такими силами можуть бути зовнішні впливи, наприклад, удар суперника в боксі, а також вага власного тіла або його частини - утримання кута у висі.

Спритність і методика її розвитку.

Під спритністю розуміється сукупність координаційних здібностей.

Однією з цих здібностей є швидкість оволодіння новими рухами, інший - швидка перебудова рухової діяльності відповідно до вимог раптової ситуації, що змінилася. Безсумнівно, що цими двома здібностями зміст спритності не вичерпується, але особливості рухової діяльності, згрупованих під назвою спритність, до теперішнього часу вивчені недостатньо.

Психофізіологічні механізми спритності різні. Швидкість утворення досвіду може залежати від рухової пам'яті, а остання - від інертності нервових процесів.

Висновок

Традиційний «сидячий» ритм життя сьогоднішнього учня характеризується зниженою фізичною активністю, тому формування установки на заняття фізичної культури є важливим аспектом виховання учнів. Найбільш ефективним часом для формування фізичної активності є перебування учня в навчальному закладі. Дуже важливе значення має емоційна привабливість фізичних навантажень, тому в спортивній фізіології зазвичай рекомендується використовувати ігрову діяльність.